Шановні одинадцятикласники!

«Усе минає»... Цей знаменитий вислів на персні мудрого царя Соломона стосується і вас, шановні випускники. Проходить дитинство, минає останній шкільний рік, завершується вивчення світової літератури...

Згадайте: протягом усіх років навчання вам завжди й постійно допомагали мудрі поради чи глибокі сумніви, елегійні скарги чи іскрометні дотепи багатьох людей, яких ви особисто ніколи не знали. Ці люди — письменники, справжні Майстри (у булгаковському сенсі цього слова), які вмістили у свої твори часточку власної душі й серця, за крилатим висловом Горація, «частку кращу свою». У своїх шедеврах (адже в школі ви вивчали шедеври, перевірені століттями, а то й тисячоліттями!) ці генії світової літератури передали вам не лише свій влнпіий (хоча й. безумовно, цінний) досвід, а й досвід усього людства.

Так, із Гомеровнх поем до вас промовляє сива античність. Дан-тові терцини напоєні медом мудрості екзальтованого Середньовіччя, а довершені Шекспірові рядки несуть велич злету Відродження. Коли ж безмежна й щира ренесансна віра в людину, у її позитивну сутність і безмежні можливості похитнулася, на допомогу людству знову прийшло Художні Слово. Барокові твори (XVII ст.) просякнуті духом неспокою, тяжіючи до різких контрастів (адже й людське життя сповнене несподіваних змін і суперечностей), бо ж письменники прагнули вразити читача барвистим стилем, риторичним оздобленням творів, уживаючи пишну й навіть надлишкову метафоричність і алегоричність. А їхні сучасники-класицисти (XVII—XVIII ст.) пішли в абсолютно протилежному напрямку, різко протиставляючи бароковій надлишковості — чітку зваженість, надмірності — почуття міри та жорстку нормативність, одним словом, хаосу людського буття та душі — космос класичного (взірцевого) мистецтва.

Проте невдовзі маятник хитнувся в протилежному напрямку, тож у вподобаннях читачів унормовані та надміру раціоналістичні твори класицизму поступилися місцем доробку ірраціонального, чи то меланхолійно-замріяного, чи то буремно-бунтівного романтизму (XIX ст.). Хіба ж іноді ви не впізнавали своїх настроїв і почуттів у переживаннях самотніх або бунтівливих героїв Байрона, Міцкевича чи Лєрмонтова?

{module Google (справа)}

{source}
<iframe class="pickFlip" data-src="https://s3.amazonaws.com/online.fliphtml5.com/xomu/ptcv/index.html#p=1" allowfullscreen=""></iframe>
{/source}

{module Comments}