Світ, який відкриває книга.

Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені дні, а то й години. А завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й без особливих зусиль.

Колись для того, аби побачити якесь диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події. Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі. Книжка «переносила» його в ті казкові краї чи часи, що існували лише в уяві її авторів, або знайомила з надзвичайно шляхетними героями, які, швидше на все, насправді ніколи не існували.

Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя. Як ви пам'ятаєте з 5 класу, вони втілювалися в прислів’ях, наприклад, таких: «Маєш честь — ти людина, а без честі - тварина», «Краще погоріти, ніж на чужині жити». У змісті кожного з таких висловів — напружена духовна й інтелектуальна праця багатьох поколінь. Та й казки неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи пізно, а воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть винагороджені, а лінощі й пихатість - покарані. Книжка допомагала й допомагає людині краще розуміти як той світ, що поруч, так і той, шо за тисячі кілометрів. Художній твір дає змогу подивитися на звичні речі іншими очима. Віками люди травневими ночами слухали чарівні співи солов'я й насолоджувалися океаном весняних пахощів — від цього чиєсь серце починало битися частіше, навіть подих перехоплювало від захвату, а хтось позіхав і йшов спати. Аж ось М.Гоголь запитав «Чи знаєте ви українську ніч?» і розповів, як бачить її він. І тоді цю божественну красу помітили навіть не надто поетичні натури. А читачі далеких від України земель, мабуть, також мріяли колись-таки насолодитися цією диво-ніччю