Учора - читач, завтра -лідер, або знову про користь читання художньої літератури.

Уже вкотре традиційно на початку навчального року розмову з вами підручник розпочинає роздумами про користь читання. Ви можете заперечити: я читаю багато, та й пости в соцмережах приносять стільки інформації, що моїм ровесникам ще двадцять років тому не могло й наснитися. Навряд чи із цим посперечаєшся. Але мова зараз йтиме про інше читання — читання художньої літератури. Щоб ви зрозуміли, чим повідомлення в соцмережах за впливом на читача відрізняється від творів красного письменства, пошлемося на результати одного з наукових досліджень університету Ліверпуля (Велика Британія). Учені вимірювали активність мозку під час читання поезії Шекспіра, Еліота й інших відомих літераторів. Виявилося, що воно збуджує мозок, задіює багато центрів, які відповідають за уяву, пам’ять, мовленнєвий акт читача та багато іншого. Якщо ж переказати ці вірші «своїми словами», мозок «спить», «мовчить», одним словом, залишається спокійним, не реагує на текст.

Щось подібне відбувається й під час читання коротких постів, повідомлень інформаційного характеру, навіть «стислих» переказів програмових художніх творів, якими рясніє Інтернет. Отже, це читання задовольняє вашу певну практичну потребу, але не розвиває, не хвилює, не збурює ваші емоції!

Тому цілком можемо погодитися з видатним американським письменником-фантастом Реєм Бредбері, із творчістю якого ви ознайомитеся цього року на уроках зарубіжної літератури. Він зауважив: «Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад, не читати їх». Певна річ, це злочин перед самим собою.