Дорогі восьмикласники!

Мова — це не просто звуки, а певним чином організована система пов’язаних між собою елементів, кожен з яких має своє призначення, діє за певними правилами і тим забезпечує точну передачу потрібної інформації. У цьому відношенні мова нагадує кровоносну систему людини, яка завдяки своїй чіткій організації безпохибно забезпечує обмін потрібних речовин в організмі. Щоб розуміти, як мова виконує своє призначення, треба докладно знати її будову й закони.

Мова складається з мовних засобів і мовлення.

Мовні засоби зберігаємо в нашій пам’яті, ніби інструменти на складі. І що більше є інструментів, і що краще вони впорядковані, тим краще майстрові працювати з ними. Так і з мовою.

До основних мовних засобів входять фонетика (набір звуків), лексика (набір слів) і граматика (набір правил). Користуючись цими наборами мовних засобів, ми й здійснюємо мовлення — розповідаємо про щось, запитуємо, спонукаємо до чогось, творимо тексти.

Мовлення теж не хаотичне, воно має свою логічну структуру. Починається воно з окремих звуків. Звуки повинні бути чіткими й розпізнаваними і точно позначатися буквами на письмі, інакше вони не зможуть передавати потрібну інформацію або спотворюватимуть її.

Зі звуків творяться морфеми (корені, префікси, суфікси, закінчення) з дуже ще загальними значеннями. З морфем складаються слова, які мають уже свої власні, більш-менш конкретні значення і свої засоби, щоб їх можна було об’єднувати між собою в словосполучення, як усе на світі поєднане одне з одним. Це ви вивчали в попередніх класах. Але це ще тільки початкові елементи мови.

Слова, щоб надати їм конкретного значення, об’єднуємо в словосполучення. Слово вишня — це назва ягоди чи дерева? Але в словосполученні червона вишня — це назва ягоди, а в словосполученні висока вишня — назва дерева.

Проте окреме слово чи навіть словосполучення ще не передають потрібної інформації, бо самі по собі не вказують на зв’язки між явищами, на їхній перебіг, місце й час тощо. Тому словосполучення за певними правилами, однаковими для всіх користувачів мовою, об’єднуємо в речення.

У реченні називаються діяч і дія або носій ознаки і його набута ознака, а також предмети, які зазнають дії або причетні до названої ознаки, і обставини, за яких це відбувається. Речення, отже, передає певну інформацію про те, що цікавить нас. Тому речення й виступає основною одиницею мовлення. Про це й піде розмова у восьмому класі.

Але інформація рідко коли вміщається в одне речення. Тому речення групують за спільним змістом у синтаксичні єдності, а відтак з єдностей творять тексти — повідомлення, розповіді, наукові праці, закони тощо. Це ви докладно вивчатимете в наступних класах.

Щоб знання про мову стали надійною основою для мислення та сприйняття, формування й передачі потрібної інформації, треба розуміти призначення й закони функціонування окремих елементів мови, якою користуємося. І ці правила слід сприймати не абстрактно, а в конкретному мовленні, на конкретних прикладах. У вашій свідомості й підсвідомості повинен існувати спочатку приклад як еталон, а потім виведене з нього правило.

Отож, щоб краще, логічніше сприймати зв’язки між явищами дійсності і точніше формулювати свою думку про них, глибше пізнавайте будову, закони й можливості рідної української мови — найкращої й найбагатшої в світі.