Дещо з історії книги.

З давніх-давен люди прагнули знань.
Від одного покоління до іншого усно передавалися відомості про речі, що допомагали людям вижити: як добути вогонь, як хліб виростити, кого слід поважати, а кого слід ненавидіти...
Проте, як відомо, людська пам’ять - не такий уже й надійний засіб зберігання і передачі різноманітних знань.
Отож прадавні люди, аби здобуті у важкому труді знання кра­ще засвоювалися наступними поколіннями і не губилися ані в часі, ані в просторі, вигадали письмо, тобто засіб закріплення, зберігання і передачі інформації.
Зрозуміло, що здобуті народом знання, викладені письмово, треба було укласти в найзручнішу форму, тож люди й замислились: а як же це зробити?.. Так у прадавньому Вавилоні, десь із п’ять тисяч років тому, з’явилися перші “книжки”.
Але що то були за книжки!
їхніми сторінками слугували глиняні таблички, на які за до­помогою гострих паличок наносили знаки.
У цьому письмі літери мали вигляд клинів. Після заповнення такої сторінки знаками її обпалювали на жаркому вогні. Це письмо отри­мало назву - клинопис. Зрозуміло, що така клинописна “книга” складалася із багатьох-багатьох сторінок.
А для того, щоб перенести не те що цілу бібліотеку, а навіть лишень одну “книжечку”, її власникові доводилося наймати не одного носія!..
Тепер уяви собі, якби твої шкільні підручники були б саме такими "книжечками". Мабуть, для того, щоб узяти їх до школи на уроки, довелося б замість ранця придбати потужну вантажівку!..