Притча про таланти.

Одного разу мудрий і щедрий Батько, від’їжджаючи в іншу країну, зібрав синів і передав їм спадок. Своїх дітей він добре знав, а тому одному дав п’ять талантів, другому — два, а третього наділив одним. І сказав їм:

— Упродовж тривалого часу я вчив вас, як потрібно господарювати, щоб усюди був лад. Порядкуйте без мене вправно, робіть усе на краще.

Він дав настанови, міцно обійняв синів та й вирушив у своїх справах.

Із часом Батько повернувся і забажав звіт. Перший син приніс йому п’ять талантів і сказав, що мав поклик примножувати їх. А тому поверх отриманих п’яти талантів набув ще стільки ж. Другий — два таланти, а до них доклав ще два. А ось третій син розгорнув у хустинці один талант і сказав:

— Батьку, ось талант, що ти мені дав. Візьми його. Він цілий і неушкоджений! Я закопав його в землю, щоб він ніде не подівся. Ти строгий, і я боявся щось із ним робити.

— Ти хитрий ледар! Не виправдовуй себе! Я сподівався на тебе. Дав тобі можливість створити щось для себе, а значить і для мене, для спільної справи. А ти закопав свою можливість! Не приніс ніяких плодів! — мовив розгніваний Батько і віддав його талант першому синові.

Сутність: Хто відчуває своє покликання, творить себе й довколишній світ, тому дається й додається, а хто нічого не творить — у того віднімається й те, що він має.

Примножуй свої таланти! Твори красу, даруй радість іншим!