Українська література як художнє відображення життя народу.

Роль художньої літератури в житті нації й людини зокрема важко переоцінити. Першим нашим книгам майже тисяча років. Славетного київського князя Ярослава народ нарік Мудрим через його освіче­ність і любов до книги. Не випадково цей відомий діяч особливу роль надавав книзі, адже в ній - мудрість поколінь, естетика і втіха. Відомо, що бібліотека Ярослава Мудрого, яку й досі не знайшли, налічувала сотні томів і вважалася справжнім скарбом не лише через те, що про­цес виготовлення книги в давнину був складним і тривалим, а й тому, що наші пращури усвідомлювали: книга - рушій поступу.
Промовистим щодо ролі художньої літератури й письменника є вислів Остапа Вишні: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю». Справді, прихід у літературу Т. Шев­ченка змінив хід історії України: твори митця пробуджували національну свідомість і гартували людську гідність у мільйонів лю­дей - від простих селян, які знали багато його творів напам’ять, до ви­сокоосвіченої інтелігенції.
Літературі як виду мистецтва властиві ідейність, образність, емоційність. Твори красного письменства мають «викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, які нам малює поет, і ними бу­дити ті самі чуття, які проймали душу самого поета у хвилі, коли тво­рив ті образи»

(І.Франко).