Дорогі восьмикласники!

Ви приступаєте до вивчення Нової історії - періоду, що тривав у Європі понад п’ятсот років. Він почався з Великих географічних відкриттів, а скінчився напередодні Першої світової війни, яка вибухнула у 1914 р.

Цеп великий відрізок часу прийнято ділити на два етапи: ранній Новий час - з кінця XV до середини XVII ст. і власне Новий час - із середини ХVІІ до початку XX ст. У цьому році ви познайомитеся з історією Європи і найбільших країн Сходу та Америки від подорожі Колумба 1492 р. до Великої французької революції 1789 р.

Перехід від Середньовіччя до Нового часу був важким, складним і нерідко кривавим. Нескінченні війни розорювали країни й народи. Спустошувальні навали перемежовувалися жорстокими стратами. У полум’ї битв хиталися королівські трони, й влада опинялася в руках нових правителів. Водночас це була епоха, коли розцвів гуманізм. Він приніс із собою розуміння цінності людини та її життя, усвідомлення необхідності розбудовувати нові відносини між людьми, нові порядки у державах.

Нерідко XVI - першу половину XVII ст. називають добою «великого прориву». І це не випадково. Великі географічні відкриття познайомили європейців з невідомими раніше землями й народами, розкрили перед ними нові життєві горизонти. Почалося розселення європейців у заморські країни та освоєння ними далеких територій. Зв’язки між континентами розширилися, змінюючи уявлення людей про навколишній світ і про самих себе.

Нові явища рішуче вторгалися в економіку та суспільне життя. Феодальні відносини поступово втрачали панівні позиції, а на зміну їм приходили нові капіталістичні. Хоча спочатку вони швидко розвивалися лише в окремих європейських країнах і на значній частині континенту ще досить довго зберігався феодалізм, темпи історичного розвитку Європи помітно прискорилися. Внаслідок непохитно здійснюваної централізації у більшості європейських країн надзвичайно посилилася королівська влада і виникла нова форма держави абсолютна монархія. Чіткішими стали кордони між окремими державами, змінився характер відносин між ними.

Людина Нового часу інакше підходила до питань віри та свого ставлення до Бога. Завдяки Реформації європейці здобули право обирати віру. Згодом це дозволило їм розробити поняття свободи совісті - одне з головних у системі громадянських прав і свобод. Реформація мала також величезний вплив на формування національних мов.

Діяльність гуманістів сприяла виникненню нової системи університетської освіти, основні принципи якої зберігаються і в наші дні. Розвиток знань почав спиратися на експеримент і нову систему доказів. Небачений злет переживала культура. Інакшими, ніж у Середньовіччі, ставали повсякденне життя і побут людини. Змінювалося розуміння людиною свого місця у світі, а сам він усе більше й більше сприймався як новий світ з новими можливостями.

Подією, яка знаменувала прихід власне Нового часу, вважається Англійська буржуазна революція 1640-1660 рр. Її результатом стало перетворення Англії на справжній взірець для Європи й світу. Тут виникла політична система, заснована на владі парламенту, і сформувався економічний устрій, побудований на ринкових принципах.

На зміну феодалізму прийшла інша епоха, але нове ще довго існувало поряд зі старим. Майже до кінця XVIII ст. Європа залишалась аграрною, доіндустріальною цивілізацією і зберігала чимало старих порядків та уявлень. Проте зміни, які відбувалися у матеріальному світі, релігійних поглядах, життєвих цінностях і політичних переконаннях тогочасних людей, роблять цю епоху по-справжньому близькою і зрозумілою нам.

ХVІ-ХVІІІ ст. - це той етап в історії людства, коли було пройдено важливий шлях у напрямі до сучасності.

{module Google (справа)}

{source}
<iframe class="pickFlip" data-src="https://s3.amazonaws.com/online.fliphtml5.com/fzcd/avps/index.html#p=1" allowfullscreen=""></iframe>
{/source}

{module Comments}