Дорогі восьмикласники!

Ви розпочинаєте вивчати Новий час - період, що тривав у Європі понад п’ятсот років: від Великих географічних відкриттів - до початку Першої світової війни, яка вибухнула в 1914 р.

Нерідко XVI - першу половину XVII ст. називають добою «великого прориву». І це не випадково. Завдяки Великим географічним відкриттям європейці ознайомилися з невідомими раніше землями й народами, перед ними розкрилися нові життєві горизонти. Почалося розселення європейців у заморські країни та освоєння ними далеких територій. Зв’язки між континентами розширилися, змінивши уявлення людей про навколишній світ і про самих себе.

Нові явища рішуче вторгалися в економіку та суспільне життя. Феодальні відносини поступово втрачали панівні позиції, а на зміну їм приходили нові - капіталістичні. Спочатку вони швидко розвивалися лише в окремих європейських країнах, але на значній частині континенту ще досить довго зберігався феодалізм, темпи історичного розвитку Європи помітно прискорилися. Унаслідок централізації в більшості європейських країн надзвичайно посилилася королівська влада і виникла нова форма правління - абсолютна монархія. Чіткішими стали кордони між окремими державами, змінився характер відносин між ними.

Людина Нового часу інакше ставилася до питань віри та Бога. Завдяки Реформації європейці здобули право обирати віру. Згодом це дало змогу їм розробити поняття свободи совісті - одне з головних у системі громадянських прав і свобод. Реформація мала також величезний вплив на формування національних мов.

Діяльність гуманістів сприяла виникненню нової системи університетської освіти, основні принципи якої зберігаються і в наші дні. Із розвитком науки учені почали застосовувати експеримент і нову систему доказів. Небаченого злету досягла культура. Інакшими, ніж у Середньовіччі, ставали повсякденне життя і побут людини. Змінювалося розуміння людиною свого місця у світі, а сам він дедалі більше сприймався як новий світ з новими можливостями.

На зміну феодалізму прийшла інша епоха, але нове ще довго існувало поряд зі старим. Майже до кінця XVIII ст. Європа залишалась аграрною, доіндустріальною цивілізацією і зберігала чимало старих порядків та уявлень. Проте зміни, які відбувалися в матеріальному світі, релігійних поглядах, життєвих цінностях і політичних переконаннях тогочасних людей, роблять цю епоху по-справжньому близькою і зрозумілою нам.