Етапи історії української мови.

Українська мова - одна з найдавніших мов світу.
На думку деяких сучасних дослідників, її розвиток почав­ся щонайменше три тисячі років тому.
У цьому легко переконатися, якщо зіставити її з пра­давньою латинською мовою. Причому, чим давніша латинь, тим більше в ній спільних з українською мовою рис. Так, у латинській мові на початку було вісім відмінків (пізніше їх залишилося шість) - і всі такі, як і в українській, тільки місцевих два. Латиняни, як і ми, вживали кличний відмінок: Brute - Бруте, Paule -Павле; у багатьох випадках так само творили форми множини іменників: muri - мури, numeri - номери, maria - моря, grana - зерна; часом подібно відмі­нювали прикметники: nova - нова, novi - нові, novis - нових; уживали такі самі форми займенників: tu - ти, tibi - тобі, sibi - собі, nos - нас, vos - вас, mea - моя, tua - твоя; майже однаково змінювали дієслова за особами: sedeo - сиджу, sedes - сидиш, sedet - сидить, sedemus - сидимо, sedetis - сидите, sedent - сидять. Це свідчить про те, що українська й латинська мови походять від якоїсь однієї ще давнішої мови. А латинській мові, як відомо, близько трьох тисяч років. Отже, й українській має бути не менше.
За той час нашим предкам довелося пережити не одну навалу чужинців. У III -IV ст. вони змушені були вести тривалу боротьбу проти готів, які оселилися на півдні України. З 375 р. Україною від Дону до Дунаю заволоділи гуни. У VI - VIII ст. тут панували тюркомовні авари, або обри, як їх називає наш літопис. Пізніше сюди приходили хозари, угри, печеніги. Усі ці народи розмовляли різними мовами, і кожен з них так чи інакше впливав на мову наших предків, від чого вона зазнавала певних змін.