Товариство зі збуту вишень.

Одного вечора ми сиділи в дідуся й читали йому газету. Там було написано, що в Стокгольмі літрова банка вишень коштує дві крони.

— Я став би там на перехресті продавати вишні й розбагатів би, як король, — сказав Ласеє.

Я, Ласеє й Буссе маємо по власній вишні. Моє дерево невелике, але на ньому смачні чорні вишеньки. Цього року їх уродило стільки, що не було видно листя.

Тож ми захотіли продавати свої вишні.

Ми встали до роботи о п'ятій годині ранку. БрІтта, Анна й Уллє нам допомагали. До восьмої зібрали три великі кошики. Добре поснідали кашею, щоб набратися сили. А потім подалися у Велике село. У крамниці дядька ЕмІля накупили брунатних паперових пакетів. Гроші на них ми позичили зі скарбнички Буссе.

Коли дядько Еміль дізнався, що ми збираємося продавати вишні, сам захотів купити. Він взяв літрову мірку й відміряв собі два літри. Заплатив за це дві крони. Він сказав, що саме стільки коштують вишні в нас — і добре нам все-таки про це знати. Ми віддали Буссе позичені гроші, і в нас іще трохи залишилося.